eXmajor-ME
Любитель Малой Авиации
Karma: +7/-0
Offline
...птахи вміють літати як люди!...
WWW
|
 |
« : 08.10.2010, 20:11:52 pm » |
|
...моє найулюбленіше!
...за Душу бере!
...а як актуально і сьогодні!
I МЕРТВИМ, I ЖИВИМ, I НЕНАРОЖДЕННИМ
ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНI I НЕ В УКРАЙНI
МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНIЄ
Аще кто речет, яко люблю бога, а брата своего ненавижу, ложь есть.
Соборное послание Иоанна Глава 4, ст. 20.
I смеркає, i свiтає,
День божий минає,
I знову люд потомлений
I все спочиває.
Тiльки я, мов окаянний,
I день i нiч плачу
На розпуттях велелюдних,
I нiхто не бачить,
I не бачить, i не знає -
Оглухли, не чують;
Кайданами мiняються,
Правдою торгують.
I господа зневажають, -
Людей запрягають
В тяжкi ярма. Орють лихо,
Лихом засiвають.;:
А що вродить? Побачите,
Якi будуть жнива!
Схаменiться, недолюди,
Дiти юродивiї
Подивiться на рай тихий,
На свою країну!
Полюбiте щирим серцем
Велику руїну!
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
I на небi, а не тiльки
На чужому полi.
В своїй хатi своя й правда,
I сила, i воля.
Нема на свiтi України,
Немає другого Днiпра;
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волi! волi!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
I в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й бiльш нiчого. Кричите,
Що бог создав вас не на те,
Щоб ви неправдi поклонились!..
I хилитесь, як i хилилисьi
I знову шкуру дерете
З братiв незрящих, гречкосiїв;
I сонця правди дозрiвать
В нiмецькi землi, не чужiї,
Претеся знову!.. Якби взять
I всю мiзерiю з собою,
Дiдами крадене добро,
Тодi оставсь би сиротою
З святими горами Днiпро!
Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там i здихали, де ви поросли!
Не плакали б дiти, мати б не ридала,
Не чула б у бога вашої хули.
I сонце не грiло б смердячого гною
На чистiй, широкiй, на вольнiй землi.
I люди б не знали, що ви за орли,
I не покивали б на вас головою.
Схаменiться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Закованi люди.
Настане суд, заговорять
I Днiпро i гори!
I потече сторiками
Кров у синє море
Дiтей ваших... I не буде
Кому помагати:
Одцурається брат брата
I дитини мати.
I дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
I навiки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! Образ божий
Багном не сквернiте.
Не дурiте дiтей ваших,
Що вони на свiтi
На те тiльки, щоб панувать...
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засудять, - i премудрих
Немудрi одурять!
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрiсть би була своя.
А то залiзете на небо:
- I ми - не ми, i я - не я!
I все те бачив, i все знаю:
Нема нi пекла, анi раю,
Немає й бога, тiльки я!
Та куций нiмець узлуватий,
А бiльш нiкого!.. - Добре, брате,
Що ж ти такеє?
- Нехай скаже
Нiмець. Ми не знаєм. -
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Нiмець скаже: - Ви моголи. -
- Моголи! моголи! -
Золотого Тамерлана
Онучата голi.
Нiмець скаже: - Ви слав'яни.
- Слав'яни! слав'яни!
Славних прадiдiв великих
Правнуки поганi!
I Коллара читаєте
З усiєї сили,
I Шафарика, i Ганка,
I в слав'янофiли
Так i претесь... I всi мови
Слав'янського люду -
Всi знаєте. А своєї
Дастьбi... Колись будем
I по-своєму глаголать,
Як нiмець покаже
Та до того й iсторiю
Нашу нам розкаже.
Отодi ми заходимось!
Добре заходились
По нiмецькому показу
I заговорили
Так, що й нiмець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб простi люди,
А гвалту! а крику!
- I гармонiя, i сила:
Музика та й годi!
А iсторiя!.. Поема
Вольного народа!
Що тi римляни убогi!
Чорт зна що - не Брутиi
У нас Брути! i Коклеси!
Плавнi, незабутi!
( У нас воля виростала,
Днiпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась! -
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивiться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте анi титли,
Нiже тiї коми -
Все розберiть... Та й спитайте
Тодi себе: що ми?..
Чиї сини? Яких батькiв?
Ким? За що закутi?..
То й побачите, що ось що
Вашi славнi Брути:
Раби, пiднiжки, грязь Москви,
Варшавське смiття - вашi пани,
Ясновельможнiї гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмi,
Ще лучче, як батьки ходили?!
Не чваньтесь, з вас деруть ремiнь,
А з їх, бувало, й лiй топили.
Може, чванитесь, що братство
Вiру заступило?
Що Синопом, Трапезонтом
Галушки варило?
Правда!.. Правда, наїдались,
А вам тепер вадить.
I па Сiчi мудрий нiмець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров'ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить?
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!
Так от як кров свою лили
Батьки за Москву i Варшаву,
I вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
Доборолась Україна
До самого краю.
Гiрше ляха свої дiти
Її розпинають.
Замiсть пива праведную
Кров iз ребер точать.
Просвiтити, кажуть, хочуть
Материнi очi
Современними огнями.
Повести за вiком,
За нiмцями, недорiку,
Слiпую калiку.
Добре! Ведiть, показуйте!
Нехай стара мати
Навчається, як дiтей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. За науку
Не турбуйтесь! Буде
Материна добра плата:
Розпадеться луда
На очах ваших неситих;
Побачите славу,
Живу славу дiдiв своїх
I батькiв лукавих.
Не дурiте самi себе!
Учiтесь, читайте,
I чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матiр забуває,
Того бог карає,
Того дiти цураються,
В хату не пускають.
Чужi люди проганяють,
I немає злому
На всiй землi безконечнiй
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Дiла незабутi
Дiдiв наших. Тяжкi дiла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Вiку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак i ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всi неправди, щоб розкрились
Високi могили
Перед вашими очима.
Щоб ви розпитали
Мученикiв: кого, коли,
За що розпинали?
Обнiмiте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усмiхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дiтей своїх
Твердими руками
I дiточок поцiлує
Вольними устами.
I забудеться срамотна
Давняя година,
I оживе добра слава,
Слава України,
I свiт ясний, невечернiй
Тихо засiяє. ....
Обнiмiться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
|
