Через сраку але навпростець
Aug. 19th, 2014 at 10:26 AM
http://semesyuk.livejournal.com/555083.htmlЯк кармознавець і провидець вангую очевидне.
Запит на оновлення суспільства - надпотужний. Про це свідчить поява тонкого але несамовитого прошарку кшатріїв і берсерків які пірнають в обійми "Граду" як в холодне джерело.
Кріпацька інерція жити "як ото завжди було" - люта. Про це свідчать ларькі с півасом і тєлєвізором під навєсом. Тєлєвізором який крутить гарні кліпи з пающімі пьоздами.
Ці ларькі їбошать нині на Майдані. Ля-ля-ля, я пающая пізда. Просто там де змосковщені мусора вбивали людей пачками, продається холодна "Балтіка". Балтіка тройка. Метр в метр, де лежали тіла вбитих шанобливо укриті ковдрами. Ларьок с півасом над плямою свіжої бурої крові. Зараз. Разлівноє. Свєжайшеє.
- Па чом Чєрнігівське?
- Па адінадцать грівєн.
- Аткривачка єсть?
- Ой, а мєльчє єсть дєньгі, а то здачі нєту.
Небесну Сотню. Кулями зі снайперських рушниць. Вбивали людей. Ларькі. Півас. Пающіє пьозди. Небесна Сотня. Ля-ля-ля. Відчуваєте дисбаланс? Звичайно.
Там де має бути зелене поле, тиша і білені хрести - нині лунає блядське музло, ходють мусора (тимчасово чемні) з євразійськими фуражками на пласких потилицях і ллється свєжий півас. Отже, маємо хімічний конфлікт як ото в лабараторній колбі з карбідом. І він їбане. Начувайтеся.
Буде нам і хунта, і чорні генерали, і розстріли, і кара буде. І буде, часом, хвороблива жорстокість до своїх. Пизда буде. І мене, можливо, (абсолютно не за що) хлопнуть чорні гайдамаки. Все буде через сраку але навпростець. Бо давно пора навпростець, без схємочєк. Новий український міф постав і він не буде плескатися в дірявих ночвах з гнилим лайном з аграрно-посєлкового колектора.
Просто ми, через свою актуально-історичну недосвідченість, не дуже врубаємо, що таке "чєловєк с ружьйом". І що таке, коли "человєков з ружьйом" дохуя, і вони з фронту, і їх заїбало. А там різні люди є. І не лишень ті, кого заїбало. А є ще й просто дохуя відморозків, які пірнуть в кармічні струмені перерозподілу реальності.
Десь там, серед АТОшного степу, бродить вкраїнський Піночето-АтаТюрко-Бонапарт, курить приму і носить скромні майорські погони.
Трохи пождіть.