Фізика для літаючої тарілки, або квантова теорія гравітації закінчення

[Евгений]

Евгений:
"Конус і світловий оболок генерують світло. Де б ще побачити, щоб так світився охолоджений туман?"
Радугу когда-нибудь видели? это генерация свечения???
- Отражение и рассеяние солнечного света на капельках тумана - или "генерация"

Дуже приємно, що Ви, як істинний механік, намагаєтеся розглядати цю проблему з різних сторін. 
      Років 9 тому при обговоренні теми (здається то був форум експериментальної авіації) вихованець Воронежського університету (спеціаліст з теорії світла) висказався приблизно так: найбільш ймовірною в сучасній фізиці є гіпотеза про те, що джерелом світла є вакуум. Тобто народження світла для сучасної науки є не менш загадковим явищем, ніж гравітація і категоричність в цій темі є проявом не достатньо високої освіченості.  Це висловлення було поштовхом, який спонукав  мене зв’язати проблему гравітації з теорією народження світла.
      Розсіювання, чи генерація? Саме це питання постало переді мною років 7 тому. На Землі однозначно це ідентифікувати майже неможливо. Аби знайти відповідь, я звернувся до фізичних процесів в космосі. І виявив безліч доказів того, що світло народжується у фізичному вакуумі - у просторі між матеріальними частками матерії. В цій роботі надані лише декілька випадків. Найбільш явними є світлини 24.
      Всі знають, про існування холодного світіння. Але роз’яснити  фізичний процес його народження  наука не може. Я висунув припущення та навів докази, що частинка, яку називають фотоном насправді є гравітоном. Вона є носієм гравітаційної енергії, але не являється носієм світла. Від Сонця зі швидкістю 300000 км/сек розповсюджуються невидимі гравітони, а не фотони. Довести, що ця частинка енергії є невидимою можна за допомогою Вашої ж уяви. Уявіть, що ви стоїте на Місяці і дивитеся в космос між Сонцем і Землею. Ви напевне знаєте що від Сонця до Землі летять фотони, але ви їх не побачите. Точно так на Землі ви не бачите сонячні фотони між Сонцем і Місяцем. Ви бачите лише ті фотони, які попадуть безпосередньо в ваше око. Фотони, які пролетять повз ока ви побачити не зможете.
      Коли сонячні гравітони зіштовхуються з молекулами повітря ті починають посилено вібрувати. В процесі вібрації в момент гравітаційного відштовхування між двома молекулами генерується вторинний гравітон. В небі він є носієм блакитної енергії. Носієм тілесного кольору є вакуум між суміжними молекулами  нашої шкіри. Коли первинні, чи вторинні  гравітони попадають в око, то виникає викид енергії, який наш мозок сприймає як спалах світла. Світло народжується в момент зіткнення гравітону з сітківкою ока, з фотоплівкою і таке інше. До зіткнення гравітон (фотон) є невидимим. Світло не пересувається від Сонця до Землі. Воно виникає в будь якій точці простору, де під дією гравітонів посилюється вібрація матерії. Вібруючі молекули повітря вичавлюють із міжмолекулярного простору світло. Промені світла, які ми спостерігаємо в небі навколо Сонця, а діти малюють на своїх рисунках доводять три речі:
- світло народжується між молекулами повітря;
- пряма форма світлових (а не сонячних) променів,  свідчить що молекули повітря вишиковуються в гравітаційні ланцюжки.
- так звані «сонячні промені» (фот 25г) свідчать, що молекули повітря під дією гравітонів вишиковуються в лінії току навіть в квазістатичному стані; прямі промені світла спростовують постулат аеродинаміки про те, що молекули повітря не взаємодіють між собою.
      А ще молекули повітря здатні вишиковуватись і генерувати світло у кільцевій веселці на фот.1. Кільцева форма свідчить про те, що центр сил фізичного процесу (каверна)  розташований на вершині кавітаційного конусу. Прийміть до уваги цікаву геометричну особливість: звичайну веселку ми спостерігаємо в фас, а тут вона видна, як овал (майже в профіль). Якби веселку утворювало Сонце, то вона мала б форму кола. 
photoshop online

Фот. 1. Кавітаційний конус  і кільцева  веселка  навколо нього. Якщо конус висмоктав пару із оточуючого простору, то як без пари і туману виникла веселка?
Фот. 2. Не будемо плутати ламінарне світіння вихлопних газів двигуна зі світінням турбулентних вихорів за крилами. Зверніть увагу на світіння повітря  на лобовій  поверхні літака. Тут треба увімкнути розвинене стереометричне уявлення: якщо на фото верхня поверхня світиться, а нижня - майже ні, то це означає, що світиться простір над літаком.
Фот. 3. Повтор фот. 84с. Ніч. Сонця нема, а конус генерує світло.

[Евгений]

1. Що таке дві світлові кульки за літаком і докладно розтлумачити природу їх походження.

Прошу фото кульок з літаком сюди, щоби розмова була предметною.

                Навіщо ж викладати вдруге фото 77г, д, є, з якого розпочинається цей розділ на сторінці 1?

 

Уважно придивіться до фото: на фюзеляжі та стабілізаторі бачимо тіні від туману - отже, зйомка відбувалась у сонячний день. Туман, підсвічений яскравим світлом, схожий на джерело світла. А якби Ви займались плівковим та цифровим фото і пробували фотографувати віддалені рухливі об'єкти, то зрозуміли би, що Ви навели не "сире" фото…

      Ви мені повторюєте, те що я в своєму житті чув десятки разів, так начебто я не літав на літаку, не бачив хмаринок на небі і не їздив на автомобілі в тумані. Я надаю рішення, які не може розтлумачити сучасна фізика.
      Наприклад, каменем спотикання між нами є туман. Ви мені пояснюєте що він відкидає тінь і наводите довгі роз’яснення про ніщо (про якість фото). Та я ж і не сумніваюсь, що тут є «туман». Але щоб відрізняти ваше розуміння процесу від мого я використовую термін «оболок». Ви пояснюєте утворення туману наявністю крапельок води, гідродинаміка говорить про те, що цей простір заповнюється парою. Я ж довожу, що прозорість оболоку змінив не туман і не пара. В оболоку змінилася оптична властивість фізичного вакууму між молекулами або атомами Н₂О. Прозорий до удару міжмолекулярний простір став мутним. Аргументація аеро- чи гідродинаміки  тут не доречна. Зміну оптичних властивостей фізичного вакууму я довожу у космічному вакуумі на рівні ядерної фізики. Тут відсутні і атоми Н₂О, і молекули води, а  ТУМАН Є.
upload image
 Фот. 81 (повтор). Рух енергетичних потоків під час термоядерного вибуху. Кадри другого (із трьох) атомного вибуху.  На кадрі 12 чорний колір це – космос. Синій це –вторинна  ударна хвиля першого атомного вибуху. Бузковий – імплозивна (колапсуюча) зона першого атомного вибуху. Біла зона  – експлозія другого атомного вибуху. Нерухомі (застиглі у минулому) літери VV – залишки від ракети.
      
                Тут ми розглянемо туман. На кадрах 19 –  26 із вакуумного туману випливають нерухомі і незмінні за формою літери VV . В міру того, як туман розсмоктується чіткість літер поліпшується. Біла куля поступово перетворюється на тор. Туман в центрі тору поступово розсіюється, доки не стане абсолютно прозорим і чорним, як космічний вакуум. І, сподіваюсь, нема потреби доводити що цей туман генерує потужне світло. З цього прикладу стає зрозумілим, що туман це оптична властивість фізичного вакууму. В тому числлі і  иіжмолекулярного простору. Наука, не зннаючи цього, почала вигадувати про пар та туман.

      На Землі подібні явища розглянути неможливо. Наприклад, жодний вимірювальний прилад, який намагались  спрямувати у смерч ще жодного разу не видав звідти будь якої наукової інформації. Він миттєво виходив із ладу. Тобто всі відомості з цього приводу є здогадкою, яка не підтвержується на практиці. Тому багато природних явищ вважаються утаємниченими.
 
      

Колапсу там немає, тому прискорення перетікання повітря менші, ніж при надзвуковому хлопку.

      Ваші слова дивні. Слова «колапсу нема» означають, що конус за літаком існує постійно і не зникає. Але він може існувати лише долі секунди, а потому зникає (колапсує, схлопується) з прискоренням, яке зафільмувати можна лише за умов надшвидкісної зйомки. В гідродинаміці такі зйомки ведуть з частотою 750000 кадрів за секунду (коментар до фот. 10б).

Наливаєте в банку води, закриваєте, трохи трясете банку. Починаєте відкачувати повітря, і на стінках банки з'являється роса. Наскільки швидко відкачаєте, настільки швидко випаде роса. Якщо з ваккумним ресивером, то миттєво.

      Ви протирічите і самому собі, і засадам аеродинаміки. Раніше ви справедливо казали, що в аеродинаміці процеси відбуваються у відритому просторі. Аеродинаміка додає:  щільність повітря в потоці майже не змінюється. А тут Ви пропонуєте закрити банку і відкачувати із неї повітря аж до утворення вакууму. Ви від засад аеродинаміки перейшли до засад термодинаміки, а це – різні науки. Аеродинаміка відмітає засади термодинаміки щодо зменшення щільності повітря в потоці. Ви спростовуєте засади аеродинаміки точно так, як це  роблю я. Але я з нею не заграю і пропоную Вам — розбийте банку —  перейдіть до відкритого простору. Виникне і туман, і вакуумна зона. Саме такий стан повітря виникає в конусі. Вакуумна зона зхлопнеться з прискоренням G і це буде називатися колапсом. Конус зхлопнеться з таким звуком, що його буде чутно за десятки кілометрів, а авіатори це назвуть подоланням звукового бар’єру. По суті ми – союзники. Просто я у збільшеному вигляді дослідив властивість вакууму змінювати свої оптичні властивості від мутного до прозорого стану. Зникла необхідність посилатися на пар, або туман. А про все інше, мені здається, ми можемо знайти спільну мову.

А водою займався інститут води, який знаходився в окупованому нині російсько-фашистськими загарбниками Криму.

      От вони свого часу зробили макет меч-риби і тягали його за глісером. І, використовуючи формули вищої математики ,розрахували, що 100-грамового малька меч-риби із води не здатні витягнути двоє братів Кличко. Як Вам така математика?

                Стосовно вищої математики.
 

Якщо Ви натякаєте на мене,….

      Ні, я не Вас мав на увазі.

 

Питання маю лише одне: чому Ви називаєте динамічне зменшення/збільшення тиску колапсом і тулите туди гравітацію з кавітацією?

                 Ви мене не правильно зрозуміли, тому що не читали статтю. Кавітацію я нікуди не тулю. Я її розглядаю, як приклад того, що в природі існують сили настільки великі, що це навіть трудно уявити. При схлопуванні кавітаційної бульки (в науці цей прцес називають колапсом)  працює сила гравітаційного тяжіння. Якшо подібний прцес колапсу вакуумної зони застосувати в техніці, то це призведе до розвитку нашої цивілізації в іешому напрямку. В статті я цей прцес називаю імплозією

               Статичний тиск це - протилежний  процес - експлозія (агл. вибух). Він є проявом сили гравітаційного відштовхування. Наприклад, стоять два чоловіки по різні сторони двері і давлять на неї з різною силою – один сильніше, а інший слабше. Двері будуть відчинятися в сторону, до стоїть слабак. Отак  з позиції експлозії розглядає створення  підйомної сили аеродинаміка.
      Я ж пропоную по іншому. Нехай силач продовжує штовхати двері (експлозія), а слабак потягне їх на себе, допомагаючи силачу (імплозія). Як має робити в цьому випадку авіація. Дії силача Вам зрозумілі. А слабак має на поверхні двері закрутити смерч, який буде всмоктувати двері в себе. Там де працював силач працює традиціна математика. А там, де слабак – математика уявних чисел - сила гравітаційного тяжіння.  При цьому силачем буде вже той, кого раніше вважали слабаком. Чим вище розрідження  в смерчі – тим більше всмоктувальна сила. Аеродинаміка просто не вивчала цей процес. Ядерна фізика приписала цю силу чорній дірі. Переінакшу Ваше висловлювання:

Наскільки швидко відкачаєте, настільки швидко випаде роса. Якщо з ваккумним ресивером, то миттєво.

      Повільно будете відкачувати – отримаєте 1 кГ/см², а якщо з ресивером – 5720 кГ/см^2, але щоб не дуже сильно заморочуватися в авіації можна зупинитися на чомусь середньому, а от якщо треба... В цьому діапазоні можна багато чудернацьких речей здійснити.
      Далі у Вас починається розмова про те, що відомо сучасній науці. Я ж пропоную подумати над тим, що невідомо.

 

Для розрядки - трохи хмаринок зверху. Попереджую: світло там не генерується, хмаринки лише підсвічуються Сонцем

      Саме тут світло і генерується, бо гравітон (фотон) не є носієм світла. Світло не розповсюджується від Сонця до Землі. Світло народиться там, де гравітон зіштовхнеться  з атомом матерії, як то я пояснював свою позицію Механіку.

[Toris]

Ого... Якщо виходити з позиції, що світло - це лише оптичний діапазон радіохвиль, то Ваша теорія відроджує теорію ефіру, від якої колись відмовились.

[Евгений]

      
Фот. 2. Не будемо плутати ламінарне світіння вихлопних газів двигуна зі світінням турбулентних вихорів за крилами. Зверніть увагу на світіння повітря  на лобовій  поверхні літака. Тут треба увімкнути розвинене стереометричне уявлення: якщо на фото верхня поверхня світиться, а нижня - майже ні, то це означає, що світиться простір над літаком.

                  Шановні читачі, я десять років шукав це фото. А коли знайшов, то розгубився і припустився помилки. Дві строкатих зони за літаком  не можуть бути турбулентністю. Турбулентний вихор є стабільним і згасає в просторі довго. Тут же ж ми спостерігаємо майже миттєвий колапс шлейфів. Це - кавітаційні шлейфи, в якому ми бачимо міріади кавітаційних бульок. Це фото доводить існування кавітації в повітрі

share photo
Кавітація у повітрі.

      А крім цього, кавітаційний шлейф доводить несиметричний характер експлозії та імплозії. Або людською мовою: підкидання повітря крилом вгору відбувається з великою силою та швидкістю. А зворотний рух повітря відбувається повільно і закінчується далеко за крилом. Проте всмоктувальна сила кавітаційних  бульок настільки потужна, що вони розсмоктали викид реактивних газів двигунів (зверніть увагу на надломлений характер червоних ліній току верхнього струменю реактивних газів). Під дією цих сил світіння реактивних газів зникло дуже швидко.

[Евгений]

Ого... Якщо виходити з позиції, що світло - це лише оптичний діапазон радіохвиль, то Ваша теорія відроджує теорію ефіру, від якої колись відмовились.

      Саме так, пан Toris! І саме термін ефір я часто використовую, аби ідентифікувати цю енергетичну субстанцію. Але цим ми порушуємо авторське право Бога, який назвав її словом  твердь.
      При аналізі термоядерного вибуху я прихожу до висновку, що твердь володіє всіма властивостями людського розуму, такими, як пам'ять, здатність обманювати, або говорити правду і т. д. Крім одного: термоядерний вибух не здатен продемонструвати ознаки розуму. Але цими ознаками володіє людський розум, створений за образом і подобою Божою. При цьому жодній притаманній людині не прийде на ум стверджувати, що розумом володіють атоми вуглецю, водню, кисню, чи молекули ДНК нашого мозку. З цього витікає висновок, що носієм розуму є твердь між молекулами нашого мозку.
      Філософи на протязі багатьох сторічь стверджували, що неможливо в раціональний спосіб довести існування Бога. Саме в раціональний спосіб ця теорія доводить існування Бога!

[MasterOgon]

Я очень скептически отношусь к фотографиям НЛО, но эту сохранил. Тут кавитация, кольцевой вихрь и холодный свет. Все как в теории. Над верхней частью цепочки притяжения как мини торнадо втягивают пограничный слой. Снизу разрывы кавитации, которые создают отталкивание. На кромке, там где скорость воздуха больше, появляется свет.

[Toris]

Я очень скептически отношусь к фотографиям НЛО, но эту сохранил. Тут кавитация, кольцевой вихрь и холодный свет. Все как в теории. Над верхней частью цепочки притяжения как мини торнадо втягивают пограничный слой. Снизу разрывы кавитации, которые создают отталкивание. На кромке, там где скорость воздуха больше, появляется свет.

А я бачу дискову поличку, причіплену до стіни, відповідну тінь - і характерні артефакти алгоритму стиснення JPEG.

[подвашник]

14  октября  над Киевом ( как то  Чорторый и  ближе  к мосту  Бэндэры ) до  обеда  на  высоте   км. полтора  наблюдалось  странное эллипсное  облачное? образование. Км  вдоль и  пол км  поперек с четкими  краями  .Внутри  этого с  другим  оттенком  образования впоперек  как  в  батоне   резко  ограниченные  перистые  полосами   облака. И  вокруг  ни  облачка.... . То  ли  зебра  то  ли  голубой  батон  решил  я  и  прилег отдохнуть  перед  праздничным протестным  маршем. После  обеда  не  наблюдалось.
  По  моему  техноген. Не  заснял...вообще  не  любитель   заснимать и  в  особенности  что  то  чудное.

[Евгений]

Доброго вечора шановному панству! До цього дня  ми детально розглядали утворення сили гравітаційного тяжіння. І от постало питання про створення сили гравітаційного відштовхування, яке має принципову відмінність від того, як це відбувається в авіації. Ми часто бачимо фотографії цього явища. Зазвичай воно виглядає так, начебто в небі світить потужний прожектор, начебто він намагається щось висвітити на поверхні землі. Оце і є промінь  гравітаційного відштовхування. Але на  форумі досвідчені люди часто кажуть, що з великою ймовірністю ці фото є фальсифікацією. Я півтори години в і-неті намагався виявити те, що трудно зфальсифікувати і щоб воно відповідало теоретичним засадам теорії, яка тут обговорюється. І ось знайшов – таке навіть вигадати неможливо : https://www.youtube.com/watch?v=a3_4Bc6tRp4 (334)'What in the heck is that in the Arizona sky?' Our chopper crew spots mysterious lights in sky

Тут є все:
uploads
 
      Кадр 1. НЛО винирнув із іншого просторово-часового континууму. За ним утворився промінь гравітаційного відштовхування. Цей промінь обертається навколо подовжньої осі. Я навіть не можу навести аналога; хіба що промінь сонячного світла, який ми спостерігаємо навколо Сонця. Спосіб його створення розглядався на нижній поверхні літаючої тарілки. Такий промінь утворювався під конвертором Годіна-Рощина в режимі, коли його вага зменшувалася.
      Кадр 2. Перехідний режим. Сам апарат рухається дуже повільно (швидкісним є рух повітря, яке він закручує за допомогою п’єзокристалічних хвиль). Його задня поверхня вібрує так, як це ми обговорювали для літаючої тарілки. Цей кадр можна порівняти з літаком, який щойно подолав звуковий бар’єр. Сам НЛО рухається в режимі стабільного польоту. А вихрова зона за ним дуже нагадує кавітаційний шлейф за крилом винищувача, який ми розглянули вище на цій сторінці. Виникає питання, чим же ж НЛО краще за винищувач?
      Винищувач витратив на створення кавітації дуже велику енергію, але надалі не використовує її потужність.
      В НЛО поляризований гравітаційний промінь закручує кавітаційну зону у ламінарний смерч. Саме цей перехід зафіксовано на світлині.
      Кадр 3. Квазістатичний смерч сформувався. За формою він подібний параболі на фот. 73а. Від знайомого нам земного смерчу це утворення має суттєві відмінності:
1. Він має зворотну кривизну твірної лінії. Ця математична відмінність віддзеркалює протилежну фізичну сутність цього явища. На відміну від земного смерчу це утворення не всмоктує, а відштовхує. Використовуючи силу гравітаційного відштовхування в цей момент від НЛО відділився човник (shuttle).
2. Швидкість обертання вітру в цьому смерчі дуже мала, оскільки молекули повітря не встигають рухатися за п’єзокристалічною хвилею. В подібний спосіб на засадах «ефекту динамо» сучасна наука розтлумачує народження магнітного поля в розплавленому ядрі нашої планети. А в цій теорії роз’яснювалося народження монопольного магнітного поля Венери. Тож цей смерч являє собою монополь гравітаційного відштовхування, аналогом якого є магнітне поле Венери.
      Кадр 4. Частота обертання п’єзокристалічних хвиль співпала з частотою вібрації молекул повітря. Їх макроскопічний рух припинився. Гравітаційні промені набули прямолінійної форми. Коли в такому режимі НЛО приземляється, то поле гравітаційного відштовхування утворює на полях круги полеглої трави (фот. 59г).
      Кадр 5. Змінюючи напрямок обертання п’єзокристалічних хвиль пілоти НЛО змінюють силу гравітаційного відштовхування на силу гравітаційного тяжіння. В цей момент виникає райдужне світіння. В такому режимі човники пришвартовуються до корабля-матки. На відеоролику ми спостерігаємо декілька таких стиковок.
      Звісно, сказане це – мої здогадки. Людство стоїть на порозі технологій, які ще тільки належить дослідити.

[mihailsvetlov]

А посмотреть какие запуски ракет были в этот день не судьба?)

[Toris]

І ось знайшов – таке навіть вигадати неможливо : <...>
Звісно, сказане це – мої здогадки. Людство стоїть на порозі технологій, які ще тільки належить дослідити.

Япона мать, сенсаційо, шо весь триндець! Євгене, що ж Ви робите?!
Я в прямому ефірі дивився таке "НЛО", коли Ilon Mask запускав чергову ракету.

А посмотреть какие запуски ракет были в этот день не судьба?)

Во, правильний науковий підхід, відсіяти зайві гілки.

[Евгений]

А посмотреть какие запуски ракет были в этот день не судьба?)

А подивитися відео слабо? Воно триває 5 хвилин. Ця "ракета" майже вісить на місці. І до неї причалюють і відпочковуються човники.

[Toris]

А на підставі чого Ви стверджуєте, що отой артефакт - "човник"?

Я такі "човники" "ловив" не раз і не два. Виявились звичайним пилом перед об'єктивом у променях підсвітки. А спочатку ми з товаришем думали, що виявили паралельну форму життя, яка подавала нам таємничі знаки. Кулі там всякі, пульсації, світіння, "кульові блискавки". Аж волосся сторчма ставало і мурашки по шкірі. Поки ти там і знімаєш - нічого не бачиш і всьо чотко. А коли роздивляєшся відзнятий матеріал - СТРАШНО, аж жуть. Нічні розкопки на закинутих об'єктах.

[Евгений]

А на підставі чого Ви стверджуєте, що отой артефакт - "човник"?

Я такі "човники" "ловив" не раз і не два. Виявились звичайним пилом перед об'єктивом у променях підсвітки. А спочатку ми з товаришем думали, що виявили паралельну форму життя, яка подавала нам таємничі знаки. Кулі там всякі, пульсації, світіння, "кульові блискавки". Аж волосся сторчма ставало і мурашки по шкірі. Поки ти там і знімаєш - нічого не бачиш і всьо чотко. А коли роздивляєшся відзнятий матеріал - СТРАШНО, аж жуть. Нічні розкопки на закинутих об'єктах.

          Доброго дня. Ми з Вами занурюємось у спогади. Почну з кінця. Можливо, Ви з чимось таємничим і насправді зіштовхнулись. Один мій знайомий намагався досліджувати «білі шуми» на предмет можливого спілкування з "простором" (не знаючи з ким він спілкується, адже він – атеїст). В одному експерименті він вивернув акустичний запис навиворіт і почув: «Здороваться надо, когда входишь!». Я йому намагався роз’яснити – з ким він розмовляв і чому саме у вивернутому вигляді. Навряд чи він зрозумів, бо для цього слід було б зануритися в мою теорію. Після цього ми не зустрічались.
      Другий спогад – особистий. Я бачив подібні човники. Років 13-15 тому чудової літньої ночі я, відпочиваючи, спостерігав нічне небо.  Бачу - летить супутник – звичайне явище. Раптом в зеніті він зник. Я подумав, що він залетів у земну тінь. І тут додумався: аби зникнути в тіні, він мав би летіти в протилежному напрямку – з заходу на схід. Це мене зацікавило і я почав спостерігати саме цю точку неба.  На протязі пів години я побачив, як в цю точку звідусіль зліталися (в різних напрямках - з півдня, з півночі…) ще 3 чи 4 «супутники» і зникали. Отаке дивовижне явище – на вигляд дуже просте, а якщо уважно слідкувати і задуматися, то я прийшов до висновку, що це був один із трьох випадків в моєму житті, коли я спостерігав НЛО особисто.  І, ймовірно, в нерухомій на небі точці, куди вони злітались розташований невидимий корабель-матка.
      Про дивовижність  фотомонтажу, про який йшлося в минулому пості. Краще візьміть і подивіться відео, ніж я буду Вам розказувати. Мене вразило. Там на фото 3 один з човників генерує хвилі світлового світіння. І, доречи, він відпочкувався від матки там де у звичайних ракетах розташований реактивний двигун. Цей факт доводить відсутність реактивних газів від двигуна.  Доки я шукав це відео, то знайшов не менш дивовижний відео ролик подібного явища над аеродромом, але не став на нього посилатися. Знімали  люди, які знаються на дивовижних ефектах в авіації
https://www.youtube.com/watch?v=jGuYYBAT-Xk (336)HUGE #UFO SEEN OVER LOS ANGELES Bright Light in Sky UFOs or Gov Cover-Up
Ось кадри з нього.

 
      Кадр 1. Тут НЛО використовує інший спосіб пересування. І передня, і задня поверхні НЛО створюють сили гравітаційного відштовхування, як то ми розглядали на прикладі двері, яку з різних сторін штовхали силач і слабак. І от, ми спостерігаємо реальне (а не теоретичне) застосування цього способу. В наслідок його дії у повітрі утворився слід, подібний до аеродинамічного профілю крила. Тобто сучасне крило на теоретичному рівні віддзеркалює аеродинамічні властивості повітря. І це на теоретичному рівні становить  плюс для  нашої авіації.
      Але, при цьому, ми спостерігаємо суттєву відмінність. За «крилом» утворився не турбулентний і не спутний слід. Це – промінь гравітаційного відштовхування, який ми обговорювали на минулому фотомонтажі.
      Навіщо може бути потрібним такий режим польоту? Навколо себе НЛО створює захисний екран гравітаційного відштовхування. В цьому режимі сила відштовхування відкине будь який об’єкт, який спробує наблизитися до нього, будь то снаряд чи ракета.
      Кадр 2. Пілоти НЛО вирішили полетіти геть і переходять на інший режим польоту. Слабке світіння свідчить що навколо тарілки продовжують діяти сили гравітаційної взаємодії, які створюють підйомну силу. Але силовий екран гравітаційного відштовхування вже не працює.
      Кадр 3. НЛО перейшов в найбільш ефективний режим польоту. На задній поверхні виник промінь гравітаційного відштовхування, який ми обговорювали на минулому фотомонтажі. На передній поверхні  діє сила гравітаційного тяжіння. Придивимося уважніше. На фото 3а надано збільшене зображення об’єкту. Перед літальним апаратом видне ледь помітне світіння туману. Аби не засмічувати світлину роздивимось це світіння на фот. 3а₁. Тут контур світіння означено жовтими лініями. Це – тор, який всмоктує НЛО вперед і вгору. Цей політ може бути набагато більш швидкісним і може сягати величини 50 км/сек.  Це - швидкість обертання Землі по орбіті навколо Сонця. Тобто це не НЛО майже миттєво зникає (як то кажуть чисельні свідки в таких випадках). Це Земля улітає від НЛО. Аби вийти на орбіту навколо Землі цьому апарату достатньо набрати швидкість всього 8 км/сек. А далі – вибирай путь в будь яку сторону, хоч до Сонця, хоч до Нептуна…

[serg.]

Может, лучше — про реактор?
Про привычный лунный трактор?
Ведь нельзя же! — год подряд......

[Тэги:]

Украинский авиационный форум > Форум > Авиационный форум > Тема: Фізика для літаючої тарілки, або квантова теорія гравітації закінчення