Євгену1. Стосовно туманних конусів від літаків, помилково прийнятих за супутників надзвукових швидкостей. Насправді то водяний туман, який за локальних умов (підвищена вологість при зниженому тиску та температурі) випадає туманом/росою. Тобто конус може бути задовго до надзвукових швидкостей. І без будь-якої кавітації. Окрім конусів такі туманні сліди також залишаються за консолями крил, що видно на камерах. Не пам'ятаю швидкостей, але, здається, такі відео я дивився з L-39 - а в нього максимальна швидкість 750 км/год. Тобто на відео він крутив пілотажі в діапазоні 500-700 км/год - і туманні траси з'являлись при будь-яких маневрах.
2. Ніякої кристалографії та недорого: сучасні п'єзоелементи виготовляються промисловим способом з порошку, із заданою геометрією та іншими параметрами, є дешевими і коливаються з частотами до 1 ГГц. Навіть, якщо їх в Україні не виготовляють, можна запустити виробництво або
закупити тонами. Ось тільки нам це не згодиться, бо ідея неправильна. З таким же успіхом можна крутити диск, на якому буде виступаючий рельєф, як ото в старих пральних машинах робили.
Стосовно туманних конусів від літаків, помилково прийнятих за супутників надзвукових швидкостей. Насправді то водяний туман, який за локальних умов (підвищена вологість при зниженому тиску та температурі) випадає туманом/росою.
Припустимо, що Ви сказали правильно. В такому випадку Ви маєте розтлумачити наступне:
1. Що таке дві світлові кульки за літаком і докладно розтлумачити природу їх походження. При цьому Ви не маєте права називати їх кульковими блискавками тому, що це буде повторенням моєї теорії. Це явище є загадковим для науки в цілому, а не тільки для аеродинаміки.
2. Про конус, «заповнений туманом», який випадає росою.
2а. Спочатку наведу наочне спростування Вашого твердження. На фот. 77б, а також див. фото
Конус і світловий оболок генерують світло. Де б ще побачити, щоб так світився охолоджений туман?
За термінологією ядерної фізики народження світла є проявом слабкої взаємодії. Поясніть, яким чином охолоджений туман генерує світло? Вам одночасно для пояснення треба застосувати і теорію аеродинаміки і ядерної фізики. При цьому аеродинаміка, використовуючи термін «елементарна частинка повітря», відкидає навіть молекулярний устрій повітря. Тобто Ви не маєте права посилатися на молекулярно-кінетичну теорію, а тим паче звертатися до уявлень ядерної фізики.
2б. Ви посилаєтеся на ефект Прандтля — Глоерта, який застосовує термінологію термодинаміки (статичний тиск, охолодження до точки роси). Тобто до загальної купи долучається вже третя наука. Цей ефект навішує лапшу на вуха, а Ви вірите. Задайтеся питанням, з яким прискоренням відбувається цей процес під час колапсу? Конус зникає за соті чи, навіть, тисячні долі секунди. Якщо крапельки утворилися в процесі охолодження, то який фізичний процес майже миттєво випарює воду? Що за утаємничений процес відбувається в процесі польоту, при якому повітря, то охолоджується то миттєво нагрівається? Випарювання – дуже довгий процес, в порівнянні з конденсацією. Яка з існуючих наук вивчає швидкість конденсації і випарювання води? Вам треба вигадати четверту науку, яка б це зробила. Мене дехто призиває вивчати математику. Нехай цей вчитель наведе формули для розрахунку швидкості, колапсу туманної зони на засадах термодинаміки. А якщо таких формул не існує, то цей ефект є псевдонауковою демагогією. Я ж розраховую цей процес, використовуючи математику на рівні 10 класу школи і на основі законів Ньютона.
2в. Поясніть, який фізичний процес, забезпечує чітку стереометричну форму конуса? Форма свідчить про наявність математичного обґрунтування. А колапс конусу вказує на необхідність застосування математики уявних чисел (або сили гравітаційного тяжіння, обумовлені величиною прискорення гравітаційної взаємодії G).
В ході якого фізичного процесу виникає конус, як Ви можете це пояснити?
Тобто конус може бути задовго до надзвукових швидкостей. І без будь-якої кавітації. Окрім конусів такі туманні сліди також залишаються за консолями крил, що видно на камерах. Не пам'ятаю швидкостей, але, здається, такі відео я дивився з L-39 - а в нього максимальна швидкість 750 км/год. Тобто на відео він крутив пілотажі в діапазоні 500-700 км/год - і туманні траси з'являлись при будь-яких маневрах.
Попереджуючи подібні твердження, я приводжу світлину «небесного тихоходу» на фот. 59б, де кавітація виникає за колесами літака. Справа не в «швидкості» літака, а в «швидкості» повітря, яке, так би мовити, «обтікає» колесо і не встигає схлопнутися за ним. Не слід мені приписувати хибні постулати традиційної теорії. У мене річ іде не про «швидкість» потоку, який начебто обдуває колесо. Я говорю про прискорення, з яким колесо розсуває повітря в вертикальному напрямку (горизонтальний рух призводить лише до збільшення лобового опору). А після цього виникає питання: з яким прискоренням повертається повітря в зворотному напрямку. Чому я беру слово «швидкість» в лапки? Тому, що зворотно-поступальний рух будь якого матеріального тіла, і в тому числі молекули повітря, характеризується терміном «миттєва швидкість» і в кожній окремій точці траєкторії обчислюється за формулою V = at. Тобто, якщо необхідно розрахувати швидкість, то треба знати прискорення, з яким рухається це тіло. Я іноді застосовую термін швидкість лише по традиції, оскільки традиційна аеродинаміка термін прискорення не використовує .
Ніякої кристалографії та недорого: сучасні п'єзоелементи виготовляються промисловим способом з порошку, із заданою геометрією та іншими параметрами, є дешевими і коливаються з частотами до 1 ГГц. Навіть, якщо їх в Україні не виготовляють, можна запустити виробництво або закупити тонами.
Частота вібрації це- важливо і особливо для пересуванні в космосі. Але в повітрі більш важливою є амплітуда коливань.
З таким же успіхом можна крутити диск, на якому буде виступаючий рельєф, як ото в старих пральних машинах робили.
Там де ви праві, я погоджуюсь. Але з цієї цитати видно, що Ви не читали мою роботу. От раніше ви правильно сказали, що повітря розповсюджується не в вертикальному напрямку, а у всі сторони одночасно. І тут виникає висновок, що ви не зовсім зрозуміли, чому на тарілці я намалював саме два елементи (хоча повторюю, що ви можете бути правим на рахунок третього елементу). Я не даремно розглядав термоядерний вибух, а потім щей й звичайний. Термоядерний вибух відбувається в три етапи, а звичайний – в два. При термоядерному вибуху імплозія першого вибуху зупиняється під дією експлозії наступного, який відбувся поряд з першим.. Навіть третій вибух затримує колапс першого. Саме це продемонструвало, що чорна діра «всмоктує» не тільки матерію, але й час. Біля зображеного мною колапсуючого елемента 1 знаходяться по різні сторони ще два елементи 5 і 6 (їх треба малювати в 3D зображенні, тому у мене вони не намальовані). Вони не дають схлопуватися каверні над елементом 1. А до того ж, імплозія інертна в порівнянні з експлозією. Вибухи доводять, що ваші «традиційні» уявлення про те що імплозія та експлозія мають симетричний характер є неправильними. Динамічний напір другого і третього вибухів подовжує у часі існування вакуумної зони першого. Тож порівняння з пральною машиною є недоречним. І не забувайте, якщо в вертикальному напрямку п’єзоелемент підкидає повітря, наприклад , на 0,05 мм, то при довжині сусіднього елементу 20 мм експлозія амплітудою 0,05 мм буде змушена пройти шлях довжиною 10 мм.
За відеоролик дяую. Дуже наглядно. Але, все ж таки, те про що я пишу дещо складніше, ніж ми собі зазвичай уявляємо.
