Фізика для літаючої тарілки, або квантова теорія гравітації закінчення
Евгений:
Цитата: Toris от 24.10.2019, 08:39:48 am
Подібний процес відбуваєтся знизу,але тут вихор обертається в протилежному напрямку. Тут виникає сила гравітаційного відштовхування.
Це все гарно, поки тарілка лежить на пружній поверхні, вібрує та сунеться донизу. А в повітрі все гірше: поки випромінювач штовхає повітря догори, корпус апарату пропорційно своїй масі переміщується донизу. Тобто в сумі маємо стоячу хвилю без переміщення маси. Бо закон збереження імпульсу.
Повітря від кристалу розсуватиметься не догори, а у всі сторони, що у стаціонарному процесі дасть цікавий інтерференційний акустичний малюнок: маса повітря переміщатиметься між двома сусідніми протифазними п'єзовипромінювачами. Поки один випромінювач штовхає - сусідній вмоктує. Так повітря буде гасати туди-сюди паралельно поверхні. В сумі зі збереженням імпульсу ми отримаємо двофазний багатосекторний ізодинамічний акустичний випромінювач без будь-якої підйомної сили. Розсунути сектори, додавши третю фазу - цікаво.
Закрутити повітря на поверхні, щоби запрацював принцип Бернуллі - ідея цікава, однак нормально реалізується механічним способом, який знову ж таки, є реактивним рухом з низьким ККД. Бо кристали по суті створюють лопаті механічної турбіни, яка обертається. А вакуумний спосіб в даному випадку ролі не відіграє, бо збереження імпульсу.
Погляд збоку не допоміг. Топчемось на місці.
Доброго ранку! Ви не помітили головну радзинку способу, яку я тут підкреслив. На нижній поверхні створюється сила гравітаційного відштовхування в сотні разів більша, ніж на нижній поверхні крила. Так що ніякого падіння під силою гравітаційного падіння не відбудеться.
Зараз я маю піти. Але я підготував пояснення Майстеру Аргону і здається це Ви підняли тему, що повітря витікає із космічного корабля. Викладаю підготовлений текст з цього приводу. А про гравітаційне відштовхування під тарілкою поговоримо пізніше.
Якщо в космічному кораблі метеорит проб’є дірку, то повітря з нього витече, але дуже далеко не відлетить. Сила гравітаційного тяжіння буде утримувати біля корабля. Повітря утворить навколо корабля дуже розріджену кулю.
Розглянемо це твердження на прикладі комети Галлея (фот. 13б) у вигляді задачі на шкільному рівні.
Дано: сонячний вітер обдуває комету зі швидкістю V= 800 км/сек. Атом водню зіштовхується з кометою і рикошетом відлітає від неї (удар абсолютно пружний). Під силою гравітаційного тяжіння між атомом і кометою його швидкість безперервно зменшується і на відстані S = 100000 км. (радіус голови комети) він зупиняється.
Задача: розрахувати прискорення гравітаційного тяжіння G, з яким сповільнюється рух атому.
Рішення.
Із формули рівносповільненого руху V=Gt визначмо час t, за який швидкість атому зменшиться до нуля t = V/G.
Із формули для визначення відстані рівносповільненого руху S = Gt2/2 визначимо час, за який атом здолає цей шлях t = (2S/G)0,5
Порівняємо формули для часу
V/g = (2S/G)0,5 і визначимо
G = V2/2S
Підставимо вихідні відомості і отримаємо: величина гравітаційної взаємодії між атомом водню і кометою становить G = 3,2 км/сек2, що перевищує величину прискорення вільного падіння на Землі g = 9,8 м/сек2 в 327 разів. В міру того, як комета відлетить від Сонця, ця сила притягне атоми водню назад до комети. ЇЇ голова почне зменшуватися і зникне до наступного повернення.
Раніше на форумі викладалася стаття «Антигравитация, как теоретическое обоснование четвертого способа». В ній була розрахована швидкість з якою повітря буде витікати через дірку в кораблі (швидкість перетікання повітря в вакуум) 402 м/сек. Якщо на підставі закону Бернуллі провести подібні розрахунки то з легкістю можна визначити відстань, як далеко відлетить повітря від корабля. А потому під силою гравітаційної взаємодії утворить навколо пошкодженого корабля «невеликий оболок» на кшталт пилової туманності, яку так полюбляють спостерігати астрофізики.
Toris:
Цитата: Евгений от 24.10.2019, 10:22:38 am
Подібний процес відбуваєтся знизу,але тут вихор обертається в протилежному напрямку. Тут виникає сила гравітаційного відштовхування.
Доброго ранку! Ви не помітили головну радзинку способу, яку я тут підкреслив. На нижній поверхні створюється сила гравітаційного відштовхування в сотні разів більша, ніж на нижній поверхні крила. Так що ніякого падіння під силою гравітаційного падіння не відбудеться.
Той же процес, лише в іншому напрямку. Буде такий самий ефект, як і на верхній поверхні. Не бачу причин для оптимізму.
MasterOgon:
Подвашник, да, у меня тоже трепыхался только самый край . С частотой работы двигателя. Чем -то похоже на работу крыльев насекомого. Долго думал может ли быть эффективным такое крыло в этом плане. Судя по всему может. Если говорить о задней кромке то она загибаясь вниз пропускает верхний воздух под крыло, а загибаясь вверх позволяет ему толкать крыло вверх и вперед. На жестком крыле это достигается за счет выпуклости профиля с двух сторон. Вот та тарелка, слева немного видно как трепыхается https://youtu.be/xl3xXugVqPA
MasterOgon:
Евгений. Я это примерно так и представлял. Воздух будет отталкиваться, а потом притягиватся назад как прыгающий мяч. Исходя из своей модели атома- инерциоида, я предполагаю что энергия солнца ускорит вибрацию атомов вокруг кометы, увеличив отталкивание, а когда они замедлятся, то начнут притягиваться больше чем отталкиваться
nomad:
MasterOgon , а Вы не могли бы, представить свой инерционный двигатель на фото или на видео,кто знает, может быть, кто-нибудь, поможет Вам его улучшить, или модернизировать?
Навигация