Фізика для літаючої тарілки, або квантова теорія гравітації закінчення
MasterOgon:
Евгений. Большинство подобных споров в науке возникает из за того что каждый хочет объяснить все просто и по своему. При этом каждый видит только часть картины. На том уровне понимания этих процессов, о которых говорим мы, никакого простого объяснения быть не может. Вы видимо решили что я хочу полностью оспорить Вашу теорию, но по большей части я с ней полностью согласен. Но мои эксперименты говорят о том что ее можно дополнить.
Я с Вами согласен в том, что крыло рассекает воздух. И этого объяснения было бы достаточно если бы это был нож в масле или топор в дереве. Но вытолкнутый воздух еще и схлопывается назад, попадая из верхней части под нижнюю, что наглядно показывают мои эксперименты. Циркуляция воздуха или жидкости, которая на рисунке, взята не из головы, а из моих собственных наблюдений и экспериментов. Но в соответствии с Вашей и моей теорией эта циркуляция ни что иное как циклическое рассекание и схлопывание воздуха вокруг крыла. Эта цикличность проявляется как вибрация, турбулентность. Здесь эта цикличность видна очень хорошо https://youtu.be/6uP2JjZLNro?list=PLrm6nkD3lMdHSAobaACNeqzMncPxXzddI&t=64
В этом заключается и объяснение вязкостного трения, при котором движение должно замедлятся вечно. Вытолкнутая телом вперед вода, спустя время толкает его сзади, что приводит к новому толчку вперед, но с меньшей силой. Современная аэрогидродинамика рассматривает этот ритмичный процесс как равномерное обтекание. На самом деле, на видео с китайцем постоянно происходит то что нарисовано на картинке, которую я прикрепил. То же самое применимо и к крылу.
По поводу Сорокодума - что бы он не придумал но подлинно известно одно - любое движение в воздухе и воде, разрывающее молекулярную связь приводит к появлению вихря.
Toris:
Цитата: MasterOgon от 23.10.2019, 06:00:56 am
По поводу Сорокодума - что бы он не придумал но подлинно известно одно - любое движение в воздухе и воде, разрывающее молекулярную связь приводит к появлению вихря.
В закритій кімнаті ставимо лезо гладкого кинжала (заточений з обох сторін леза) паралельно горизонту одним заточеним краєм до центру планети, іншим краєм до неба, гріємо підлогу - і тепле повітря, розділяючись лезом, одразу завихрюється? Бо ж молекулярні зв'язки розірвались, згідно вашої моделі "кристалічного повітря" зі стаціонарними позиціями молекул повітря.
Немає "молекулярних зв'язків" у хімічно стабільному повітрі. Отже, вихори у такому повітрі неможливі. А вони таки існують. Отже, Ваші уявлення не відповідають дійсності.
До школи! Вивчати дисоціацію газів, щоби розуміти, що таке газ, ЩО таке розрив молекулярних зв'язків у молекул газів і за яких умов вони відбуваються. ;)
MasterOgon:
Да, я чепуху сморозил похоже. Я имел в виду то же что поверхностное натяжение. То есть нарушение равновесия(относительного) между силами отталкивания и притяжения
Toris:
Цитата: MasterOgon от 23.10.2019, 08:08:15 am
Да, я чепуху сморозил похоже. Я имел в виду то же что поверхностное натяжение. То есть нарушение равновесия(относительного) между силами отталкивания и притяжения
1. +1 в карму за визнання власної помилки.
2. В газах відсутній в принципі "поверхневий натяг": у космосі газ розлітається одразу, а рідина літає у формі кулі за рахунок поверхневого натягу. Не можна розглядати газ, як рідину.
"Кавітація" в газах - це всмоктування газу зі швидкістю, вищою за критичну, типу вакуумний вибух всередину. Стаціонарно влаштувати такий процес навіть не знаю, як, оскільки вже за мить сформується потік, у якому гази будуть прискорюватись, внаслідок чого "кавітація" тут же зникає. При влаштуванні такого двигуна по суті ми отримаємо вхідне сопло компресора, що є звичайним реактивним двигуном з низьким КПД у повітрі.
Щоби такий процес відбувався нерозривно, вхідне сопло має переміщуватись у повітрі з надкритичною швидкістю. (Надкритична швидкість - це швидкість розповсюдження швидше локальної швидкості звуку для локальних параметрів газу.) Тобто на практиці буде летіти літальний апарат з надзвуковою швидкістю, стискувати лезом повітря перед собою, генеруючи під лезом ударну хвилю, а над лезом буде "кавітаційний вакуум". Глибина та протяжність цього "кавітаційного пухира" буде визначатись кутом чогось з чимось. Тиск між стисненням та "вакуумом" буде визначатись тиском стисненого газу. Підйомна сила = добутку тиску на площу. Це все було відпрацьовано у 1950-1960р.р.
Енергетика такого процесу отримання підйомної сили в цілому набагато більша від класичного принципу Бернуллі, який експлуатується сучасною авіацією. Тому усі літають на аеродинамічних профілях - це дешевше, набагато дешевше.
Я колись хотів створити гвинта за таким принципом для "кишенькового гелікоптера". ;D Уявіть собі: якщо атмосферний тиск приблизно 1 кг/кв.см, то 1 кв.дм (100 кв.см) "кавітаційної поверхні" дає 100 кг тяги. Установка з площою всмоктування 4 кв.дм підійме 400 кг, тобто мене, подругу та ЛА із запасом палива. Але шум при цьому буде просто фантастичний. І енергетичні затрати теж. Бо леза гвинта постійно рухаються з надкритичною швидкістю і генерують ударну хвилю. За фізичним принципом такий надзвуковий гвинт є нічим іншим як реактивним двигуном, оскільки підйомна сила здійснюється за рахунок відкидання (відтискування) маси повітря.
На цьому принципі літає NASA X-43:
http://www.youtube.com/watch?v=X57Ib85kl7s
Дешевше створити тягу не вакуумом, а надлишковим тиском, тобто компресором - а це вже чистий реактивний двигун, у якому тяга так само обчислюється площою критичної зони сопла і тиском у цій же зоні. Теж шумно і жарко.
А коли я порахував енергетику класичного профільного крила у потоці 100 м/с - це швидкість, при якій повітря вважають таким, що ще не стиснулось - то прозрів: витрати на лобовий опір у 15-20 разів менші витрат підйомної сили (характеристика профіля (Cy/Cx)max). При цьому немає витрат на стиснення повітря.
Короче, треба ліпити пару бензопил на планер з бамбуку і літати для задоволення. ::)
MasterOgon:
А у меня сомнения по поводу отсутствия этого явления в газах. Наблюдаемые мной при помощи дыма микроколебания с малой амплитудой так же не приводят к образованию вихря как и в воде. Воздух как желе перетекает туда-сюда. Только после преодоления определенного порога достаточно резким движением среда начинает завихрятся. Для каждой среды свой предел .Это явление можно рассматривать как упругость и это свойство всех веществ.
Кавитация в воздухе это шаровая молния, судя по всему. Вообще как бы тарелка должна ее создавать резкими ударами крылом об воздух и от этого светится. Но прежде чем это получится сделать можно полетать и на частоте звуковых волн как птица.
Навигация