Фізика для літаючої тарілки, або квантова теорія гравітації закінчення
Евгений:
Цитата: подвашник от 03.12.2019, 21:28:45 pm
Я понял так. Воздействие специально подобранного поля, а как следствие то типа цепной реакции выделение гравитационной или временной составляющей в пределах границ поля.
У Вас склалося якесь дуже складне і заплутане уявлення про теорію.
Ланцюгова реакція це – найбільш ефективний спосіб руйнування матерії за рахунок домінуючого використання енергії гравітаційного відштовхування (зіткнення частинок матерії). Ланцюгова реакція стає можливою на межі ядерної фізики між слабкою та сильною взаємодіями, коли внаслідок інертності енергія гравітаційного відштовхування перевищує всмоктувальну дію імплозії (гравітаційного тяжіння). Для здійснення атомного або термоядерного вибуху дійсно потрібне досконале володіння тонкощами фізичного процесу.
Теорія четвертого способу пропонує використовувати процес, в якому домінуючою є сила гравітаційного тяжіння. При цьому матерія не руйнується, ланцюгова реакція не виникає і спеціальна «підбірка полів» не потрібна. Гравітація народжується за тілом будь якого розміру за умови його прискореного руху у просторі, як то стверджують другий та четвертий закони Ньютона. Проблема полягає в тому, що від часів Ньютона і до наших часів залишається не доведеним той факт, що джерелом гравітаційної енергії є міжмолекулярний простір. В цій роботі перш за все доводиться існування енергетичної субстанції під назвою твердь (або ефір, електромагнітне поле, фізичний вакуум) і визначаються фізичні характеристики цієї субстанції.
В авіації джерелом гравітаційної енергії є розріджене повітря над верхньою поверхнею крила. Чим вище розрідження, тим більша за величиною виникає підйомна сила. Тобто, чим менше молекул повітря розташовано над крилом, тим більшою є підйомна сила. Це означає, що сила гравітаційного тяжіння обернено пропорційна до маси матерії, яка приймає участь у фізичному процесі. І це вступає в протиріччя з законом тяжіння Ньютона. Сказане було доведено в проведених мною дослідах у повітрі та під водою. Проблема полягає в тому, що для науки є невідомим той факт, що над верхньою поверхнею крила виникає сила гравітаційного тяжіння. Можна сказати більш категорично: авіація взагалі заперечує можливість гравітаційного тяжіння між молекулами повітря і крила. Одночасно в роботі йдеться про фізичний процес поляризації повітря. Аналогом цього процесу є утворення кристалічних матеріалів в фізиці твердих тіл. Тобто річ іде про утворення квазікристалічних структур повітря. Виникає аналог магнітного поля. Точно такий процес виникає під водою, і у космосі. Тож ні про які ланцюгові реакції в роботі не йдеться.
Головною невивченою властивістю повітряного, водного, чи вакуумного простору є інертність. Аеродинаміка стверджує, що повітря є інертним і використовує цю властивість для створення підйомної сили. Помилка авіації (і фізики загалом) полягає в тому, що вона приписує інертність властивостям матерії, а не ефіру між молекулами. Проте головною помилкою сучасної науки є уявлення про те, що енергією володіє матерія, а не міжмолекулярний простір. До цієї ж помилки вдаєтеся і Ви.
Цитировать
P.S. Аномальные зоны ,порталы, хиромантов , экстрасенсов, горескопщиков и прочую нечисть обхожу стороной и всем так рекомендую. При том заметил что наука и власть не то что бессильны, а просто это не по ихнему протоколу и скверные дела творяться... .
Как греко-католик требую реанимацию Священной псиатрической инквизиции для тех кому до вподобы разная нечисть.Но вместе с тем эта самая нечисть может быть новаторским решением застарелых проблем. Так и топчемся.
Звернемося до філософського (релігійного) аспекту проблеми. Ви, як і я, є віруючою людиною. Ми обидва вважаємо за гріх дії астрологів і гадалок, або як ви їх назвали «горескопщики» (тобто ті, хто складає гороскопи на горе людям). Проте з наступної фрази я роблю висновок, що Ви – маловірна людина, яка припускає, що нечисть може бути рушійною силою розвитку людства.
Своїми словами сформулюю висловлювання Біблії з цього питання. «Не вір астрологам і гадалкам. Навіщо ти звертаєшся до них аби дізнатися про свою судьбу? Краще б ти запитав у каменя, який лежить при дорозі. Може він розкаже про твою долю?» Це означає, що зірки і планети, як той камінь при дорозі не здатні передбачати майбутнє людини. В моїй роботі на прикладі чисельних доказів доводиться більш суттєвий висновок матерія (камінь, планети і зірки) не володіють не тільки розумом. Вони не володіють навіть енергією! Ця фраза вимагає пояснень. Коли ми говоримо, що при згорянні вугілля вивільнюється енергія, то це означає, що вивільнюється енергія міжмолекулярного простору між молекулами вуглецю та кисню. Сама по собі молекула вуглецю не горить і енергію виділяти не здатна (це доводить вогнестійкий графіт). Отже енергією володіє міжмолекулярний простір - ефір. І кожна, хоч трохи грамотна людина знає, що носієм енергії є фотони, бозони, глюони. В моїй теорії фотон називаються терміном ГРАВІТОН. Отже не Сонце володіє енергією, а простір між елементарними частками матерії, із яких складається наша зірка.
Отже, якщо Ви віруюча людина, то маєте твердо сповідувати наступне. Без Божого та людського розуму, без здатності творити матерія сама по собі на будь яку самостійну діяльність не здатна. До руху матерію приводить створена Господом твердь (ефір, електромагнітне поле, фізичний вакуум). Якщо я, Ви і людство загалом в це не вірує, то справи наші – марні. Проте я особисто залишаюсь оптимістом.
Матеріалізм, як ідеологічна теорія, не здатний забезпечити подальший прогрес. Людство в деякій мірі навчилося використовувати енергію гравітаційного відштовхування, засноване на згорянні палива та енергії вибуху. Ці фізичні процеси супроводжуються народженням світла. Якщо порівняти релігійний процес творіння з будівництвом, то можна сказати, що Головним архітектором і замовником творіння всесвіту є Бог. А «виконробом» є князь світу цього – Люцифер – той хто несе світло. Виконроб здійснює керівництво процесами слабкої взаємодії. Проте Господь залишив за собою дві головні функції – творення матерії і виключне право розпоряджатися силою гравітаційного тяжіння, яка в сто разів перевищує силу виконроба, який до того ж не здатен виробляти будівельні матеріали (створювати матерію).
Отже науку, яка припускає можливість гравітаційного відштовхування між молекулами матерії і одночасно заперечує існування сили гравітаційного тяжіння між ними, слід ототожнити, як прояв сатанізму. Побічним ефектом такої теорії є ступор атеїстичної науки на межі між застосуванням сил слабкої та сильної взаємодії. Людство навчилося використовувати енергію термоядерного вибуху і сімдесят років тупцюється над створенням термоядерного синтезу. Для підкорення енергії синтезу матерії необхідно переосмислити властивості гравітаційного тяжіння та відштовхування.
На практиці дію цих сил переважно приписують електромагнітній взаємодії, а найбільше - руху вільних електронів. Проте невідомими залишаються процеси гравітаційного тяжіння та відштовхування між молекулами. Вони, як і вільні електрони здатні до пересування у просторі і саме ці два процеси використовує сучасна авіація.
Під впливом оманливої теорії людство не здатне створювати силу гравітаційного тяжіння. А використання сили гравітаційного відштовхування є вкрай обмеженим. Сучасні технології використовують енергію макроскопічного тяжіння над авіаційним крилом, проте на теоретичному (читай ідеологічному) рівні цей процес є забороненим. Сила гравітаційного відштовхування використовується виключно на міжмолекулярному рівні. Єдиним науково підтвердженим випадком створення обох сил на макроскопічному рівні є конвертор Годіна-Рощина. Проте в теоретичному плані принцип його роботи залишається для науки таємницею.
В наслідок використання енергії спалювання палива перед людством постала проблема глобального потепління. Альтернативою може слугувати використання сили гравітаційного тяжіння, використання якої супроводжується охолодженням простору. Але нерозсудне використання енергії атомного вибуху разом з силою гравітаційного тяжіння здатне знищити нашу цивілізацію. Сподіваюсь, що людське суспільство вже усвідомило небезпеку військового застосування подібних сил.
подвашник:
Я имел в виду , что в следствии воздействия поля между взаимодействующими частицами происходит мгновенная ( типа цепной реакции)
переполюсовка, перенастройка , рекогнасировка или еще чего то , от чего смещается вектор гравитации времени и пространства.
подвашник:
Информационного поля. Которое нам доступно, но в другой (консервативной) ипостаси.
Евгений:
Цитата: подвашник от 06.12.2019, 01:49:21 am
Я имел в виду , что в следствии воздействия поля между взаимодействующими частицами происходит мгновенная ( типа цепной реакции)
переполюсовка, перенастройка , рекогнасировка или еще чего то , от чего смещается вектор гравитации времени и пространства.
Доброго дня!
Використовувати термін «миттєва» дія в фізиці – некоректно; фізичний процес має характеризуватися певними характеристиками. Свого часу переді мною постало питання, яке авіаційний спеціаліст задав би таким чином: якщо розбити кінескоп, то з якою швидкістю повітря буде заповнювати вакуумну зону? Проте термін швидкість є неприпустимим, оскільки до руйнування кінескопу повітря є квазінерухомим. В процесі імплозії (вакуумного вибуху, спрямованого всередину) швидкість повітря змінюється від нуля до якоїсь невідомої величини, тобто рух є прискореним. Виникла потреба визначити величину гравітаційного прискорення G. В земних умовах я розрахував цю величину при колапсі кавітаційної бульки. Але кавітаційну бульку аж ніяк не можна назвати вакуумним утворенням. Науці майже нічого не відомо, що в ній відбувається і чим вона заповнюється: туманом, паром чи повітрям? Задля теоретичної чистоти дослідження слід було звернувся до процесів, з якими людство зіштовхнулось у космосі. На прикладі комети Галлея було доведено існування каверни за кометою. Каверна це – енергетична порожнеча у фізичному вакуумі (вакуумний простір без ефіру). Вона всмоктує в себе сонячний вітер і уламки від зіткнення сонячного вітру з кометою. На прикладі місячного кратеру було розраховано величину прискорення гравітаційного тяжіння G = 3.500.000 км/сек2. З таким прискоренням каверна в місячному кратері викривлює траєкторію польоту сонячного вітру.
Практична авіація підійшла до використання гравітації ближче, ніж інші розділи науки. Політ літака стає можливим внаслідок інертності фізичного вакууму між молекулами повітря. Загально прийнятим терміном, який визначає інертність повітря прийнято вважати «швидкість звуку». В природних умовах рух повітря не може перевищувати 340 м/сек. Проте цей термін визначає розповсюдження у повітрі енергії гравітаційного відштовхування, а не сили тяжіння. Розповсюдження сили тяжіння для науки залишається тайною. Згідно теорії четвертого способу розповсюдження гравітації у повітрі спостерігається в процесі «поляризації». Поляризація це - процес, в якому молекули повітря під всмоктувальною дією каверни (розрідженої зони над крилом) провертаються навколо власного центру мас, так що гравітаційний промінь всіх молекул над крилом набуває колінеарного характеру. Цей процес демонструють два малюнки, які наводилися в статті. На цьому малюнку сірим кольором намальовано гравітаційний промінь, який створює атом водню.
upload image
В процесі хаотичного руху газів цей промінь може бути спрямованим в будь якому напрямку. Гравітаційна взаємодія між молекулами в такому випадку – дуже мала. На наступному малюнку схематично зображено процес поляризації молекул повітря над верхньою поверхнею крила. Молекули вишиковуються у гравітаційні ланцюжки. На малюнку і на фото поруч ці ланцюжки означені стрілками червоного кольору.
photoshop online
Вони вишиковуються у квазікристалічні структури, які в авіації називають лініями току. Цей процес можна ототожнити з командою, яку використовують військові – РІВНЯЙСЬ! Точно так провертаються молекули повітря навколо власної осі; як військові, вони «дивляться» в одну сторону і вишиковуються в гравітаційні ланцюжки. Виникає поляризація повітря. Саме цим процесом зневажає сучасна аеродинаміка. Вона вимальовує лінії току, але не в вертикальному, а в горизонтальному напрямку. І головне - вона відкидає із розгляду процес гравітаційного тяжіння між молекулами повітря, які тягнуть (а не штовхають) верхню поверхню крила вгору.
Під крилом поляризація молекул повітря відсутня. Крило поодинці відкидає кожну молекулу повітря. А от якщо поляризацію створити і під крилом, то відкидаючи одну молекулу крило буде одночасно відкидати довжелезний гравітаційний ланцюжок молекул. Сила гравітаційного відштовхування виросте на декілька порядків. При цьому виникає питання, як створити вакуумну зону під крилом? Для цього в роботі пропонується створювати ударну кавітацію, яка утворюється в момент аварії на лобовому склі автомобілю. Технічно це можливо реалізувати двома способами. Перший спосіб описувався для Ковчегу завіту. Другий спосіб – за допомогою п’єзокристалічних елементів на нижній поверхні літаючої тарілки.
Ви виразились, що гравітація розповсюджується майже миттєво. Це одночасно і правильно, і помилково. Дійсно гравітони, якими обмінюються молекули повітря розповсюджуються зі швидкістю світла. А от проворот молекул займає певний час. Нам явище поляризації (розповсюдження гравітації у повітрі) добре відоме на прикладі швидкості розповсюдження блискавки зі швидкістю 50000 км/сек.
Стосовно кулькової блискавки говорилося, що швидкість обертання повітря в ній перевищує швидкість звуку, але величина цієї швидкості мені не відома. Хоча досвідчений авіаційний спеціаліст може її розрахувати в момент появи блискавки за літаком (швидкість повітряного потоку над крилом плюс швидкість перетікання повітря з нижньої поверхні крила на верхню). Достеменно відомо, що кулькова блискавка має квазістатичну форму існування. Тобто цей процес може бути регульованим в діапазоні від 50000 км/сек до нуля.
Евгений:
Читач, вибачте: я обмовився! На першому малюнку зображено атом дейтерію, а не водню.
Навигация