Ех, браття-авіатори, чудовими речами займаєтесь! Любите небо і любите літалки як саме життя. Лише рани радянської доби псують вам життя, коли навколо одні стукачі та паразити, тому доводиться вити по-вовчому. І ця звичка постійно жити в напрузі призводить до соціопатії, коли цінність має лише власне благо, навіть, якщо воно в перспективі однозначно спрацює проти тебе.
...За кордоном я безпомилково впізнавав наші справжні радянські морди: постійно напружені, чекають зла і готові дати цьому злу відсіч. Навколо суцільні вороги, тому слід усе контролювати сласноручно і нікого не жаліти, а за найменшо підозри - одразу знищити. Поки не знищили тебе. Вражає, що навіть підлітки такі ж. Це - ми, продукти радянської доби.
...Коли я вперше відвідав авіазліт, цікаво було спостерігати за пілотами: розумні, цілеспрямовані, відповідальні та зібрані люди, звиклі до небезпеки та адреналіну - і практично усі якщо не альфа-самці (вожаки зграї), то десь близько. Тобто маємо повний набір якостей хорошого воїна, котрий готовий досягнути перемоги усіма силами навіть за межами власного усвідомлення.
Таке поєднання воїна і радянщини прекрасно пристосоване до війни, тому ми й спостерігаємо в житті і на геть усіх (пост)радянських форумах війни. Перманентний срач з будь-якого приводу в будь-якій достатньо великій темі. Найкраще ми вміємо воювати, тобто когось знищувати.
І штатного виходу з цього в радянській системі не передбачено, тобто так буде завжди, якщо не попрацювати певний час в іншому режимі. Це мав би зараз розказувати
Preacher, але він кудись чкурнув. Тому скажу я: нам всім належить увірувати в Бога, прийняти Його Богом свого життя і жити в любові та злагоді один з одним.
Ось дві заповіді Христа:
"Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього свого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки".
Але ж я знаю, що в питанні довіри Богу совок попрацював старанно, вирізавши модуль віри з мозку. Тому живіть хоча б по другій заповіді: "
люби ближнього свого, як самого себе". Не спішіть шукати злочин в тому, що може бути пояснено невіглаством (глупостью). По-замовчанню хай будуть ваші позиції "людина глючить". І якщо людина глючить без загрози чиємусь життю, то не варто спішити з каральними санкціями. Варто вжити всіх засобів, щоби:
1) розібратись з власними емоціями, настройками душі та розуму;
2) після цього розібратись в настройках душі та розуму опонента;
3) вийти на нормальний переговорний процес;
4) вирішити ситуацію прийнятно усім сторонам.
Має залишитись мінімум незадоволених.
Заслухавши обидві сторони на цьому та російському форумі я встановив:
1. Сторони припустились грубих помилок у відносинах на самому початку і з обох сторін:
1.1. Не було встановлено однозначного обміну розходу життів учасників в процесі створення продукту, домовленість про співпрацю не була оформлена належним чином. Тому ролі учасників та еквіваленти обміну були варіабельними, в залежності від тиску, погоди та фаз місяця - з обох сторін.
1.2. Не було визначено та оформлено належним чином ролі та субординацію сторін, що призвело до погіршення психоемоційного фону сторін.
1.3. Не було визначено розподіл прибутків від реалізації кінцевого продукту.
2. Щирість початкових намірів О.Головача доведена передачею М.Волинцю в дар (оформлено нотаріально?) земельної ділянки з території О.Головача.
3. Проект на даному етапі з комерційного перейшов в аматорство, коли М.Волинець, перекресливши власні розрахунки, виконував прямі вказівки О.Головача. Фактично О.Головач купив пакет документації на власне аматорське замовлення.
Виходячи з встановленого, бачу такий розвиток подій на стороні О.Головача:
1. Не знаю, яка там технологічна лінія, але продукт виглядає чудово. Однак без професійного конструктора та професійного колективу життєвий цикл продукту під великим питанням, оскільки без прорахунків, моделювання та тестування підтримка продукту виродиться в "тюнінг жигуля".
2. Творчі люди відкриті творчому духу - і ця відкритість часто відключає захисні механізми інженера, роблячи його вразливим зовнішнім впливам. Тому О.Головач або має стати ласкавим та люблячим інженерів наймачем, або найняти спеціальних людей-буферів з інженерною освітою, які будуть посередниками між ним та колективом творців. Так, інженер є інструментом - і цим інструментом необхідно правильно користуатись. Умовно кожна "особливість" людини зменшує коло співрозмовників вдвоє, а 5 особливостей, відповідно, зменшить це коло вже в 32 рази (2 в ступені 5), тобто постійна "текучка" персоналу і погана репутація - гарантовані, якщо не вжити спеціальних заходів. І це правило діє в обидві сторони, оскільки особливості мають усі люди без винятку. Тому без "буферизації" ніяк не можна.
3. Усі працівники мають виконувати певні ролі, в певних об'ємах, в певний час, за певну ціну - і все це має бути розписано детально та оформлено відповідно до законодавства. Чим краще продумано і деталізовано - тим менше проблем і нині, і прісно, і на віки вічні.
...Якщо трохи абстрагуватись від моделі авіаконцерну (повний цикл від розробки до утилізації), то мені сподобалась ідея відкритого виробництва, яка вже давно використовується на планеті: хтось продукує креслення, хтось технології, хтось виробничі потужності, хтось користується усім цим - і це все незалежні люди чи організації. Такий підхід сегментує ринок розробки і здешевлює ціну кінцевого продукта, що вигідно геть усім. Зараз так випускається уся цифрова електроніка і взагалі ширпотреб. Ось кілька цікавих статей від зачотного блогера:
http://vtaircraft.com/сравню-kitо-производство-с-советским-нп/http://vtaircraft.com/что-значит-продать-kit/http://vtaircraft.com/мое-видение-мастерской-будущего/
