UPD: Прочитав. Про світло на Місяці Ви трохи поплутали поняття: так,
дисперсії світла у повітрі не існує через відсутність повітря, тому освітлення пейзажів відбувається "точковим світильником", яким є Сонце. Звідси й такі ефекти, як при освітленні фото-спалахом: високий контраст з різкими тінями, які на об'єктах з вертикальною геометрією все одно трохи згладжуються розсіяним світлом від поверхні грунту.
Євгене, Ви читали ось це: Ацюковский В.А. — Популярная эфиродинамика
http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2758043це: Общая эфиродинамика. Моделирование структур вещества и полей на основе представлений о газоподобном эфире
http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=5079339чи це: Роль эфиродинамики в познании Мира: Эфиродинамика и тайны Вселенной.
http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=1567229Євгена ніяк не зберусь перечитати повністю, однак напрямок його думок зрозумілий і не бачу нестиковок з класикою
Добрий день Tories. Дякую за підтримку. Ви чесно кажете, що не прочитали мої роботи в повному обсязі. Тому я вимушений надати деякі пояснення.
Ваша відповідь дещо поспішна. Відражене від поверхні Місяця світло здатне трохи підсвічувати тіньову поверхню. Фотографій камнів на місяці багато, проте на інших фотографіях полу-тіней немає (у всякому випадку фотоплівка іх не вловлює). Світиться саме цей камінь. Це досить рідке явище,яке залежить від багатьох факторів, які мають скластися, щоб за камінем виникло сяйво. Ви не прийняли до уваги наступне.
Асронавта здивувала не тільки наявність полу-тіні. Він скликнув на весь світ:
"Він світиться". Тобто, за каменем існувало сяйво, яке фотоплівка передати не взмозі. І Ви не звернули увагу на руку. Часи знаходяться склом до гори і спрямовані в темряву космосу. В них може віддзеркалюватися або Сонце, або зірки. Сонця в тіні не може бути, а про відражене світло зірок не слід і говорити.
Не може це бути і відраженим світлом розсіяного від скали світла тому, що відзеркалений світловий зайчик, в багато разів більш яскравий, ніж освітлена поверхня каменю. Подумайте над зайчиком, залишається лише один можливий фактор його народження це - власне сяйво, яке виникло за скелею.
Моя робота базується не на фантазії, а на здогадках і кожна із цих здогадок підтверджується багатьма конкретними доказами. Доказів так багато, що теорію слід вважати більш правдивою, ніж традиційна. В моїх роботах є тільки один постулат (твердження прийняте на віру, без доказів): Бог створив світ. Цього не можна довести, оскільки цьому фізичному процесу не було свідків. В моїй роботі є деякі припущення, перевірити які не можливо. Наприклад, що нейтрон володіє пьєзокристалічним ефектом. Це припущення зроблено на підставі вислову «за образом і подобою». В ньому нема нічого фантастичного: нам дуже добре відомо, що в природі існують пьєзокристалічні матеріали, тож я припустив, що має існувати елементарна частка, яка володіє саме цією здатністю. Це припущення доводиться багатьма непрямими доказами (рус. косвенными). Так теорія пояснює на ядерному рівні механізми народження вібрації (Броунівського руху), теорію народження світла і найголовніше – теорію виникнення гравітації. Всі три процеси являють собою для сучасної науки тайну. І тайна розсіюється з прийняттям цього припущення. Науковцям із царини світла давно відомо, що світло народжується із вакууму (із нічого, із тверді). Моя теорія доводить, що процес народження світла і гравітації це – взаємопов’язані процеси. Причому, застосовуючи авіаційну термінологію, гравітація є ведучим процесом, а народження світла – відомим. Вам цього доводити не треба. Проте для людей, які не читали моєї роботи наведу ще раз фотографію, пояснення до якої приведені в статті «Почему ползают камни по Земле и по Луне».
Що тут незвичайного? Місяць – не Земля. Тут немає повітря. Тож в умовах космічного вакууму не існує такого поняття, як розсіювання світла (до речі його не існує і на Землі; якщо когось ця фраза зацікавить, то спробую довести це окремим поясненням). На Місяці не існує поняття полу-тінь. Там існує або світло, або тінь. Тінь це – абсолютний морок, в якому навіть сова не здатна нічого розгледіти. Натомість, на тіньовій стороні цієї скелі ми бачимо освітлену поверхню скелі; ми бачимо кожний виступ і кожну ямку тіньової поверхні. Коли астронавт побачив цей камінь він в здивуванні скликнув: «Він світиться». Тож він сам увійшов в тінь і ми бачимо, що його годинник віддзеркалює світло. Нам з дитинства відомо, що таке сонячний зайчик. Проте на скелі світяться два вакуумних зайчики, породжені вакуумною темрявою. Все дуже просто. Це фото фіксує такий факт: науці відомо, що світло народжується в вакуумі. Проте більше 40 років людству не відомо, в результаті якого фізичного процесу народжується світло за цим каменем? Про це в Біблії сказано «Він відділив світло від темряви, і побачив, що це – гарно».
Тож моя задача полягала в тому, щоби вирішити питання, яким чином відділяється світло від темряви? (адже ми створені за образом і подобою Творця). Я описав фізичний процес, в результаті якого відбулися такі події:
1.Десь далеко в горах цей камінь відломився від скелі.
2. Якимось дивним для науки чином камінь приповз в місячну пустелю. Я цей процес описую на прикладі інших каменів.
3. Він продовжує руйнуватися під дією абразивно-кавітаціного процесу ( бо ж не видно слідів свіжого зламу).
4. Поступово камінь набирає вигляду подібного до аеродинамічному профілю крила (на фото зображена його лобова нижня частина; таких фотографій можна знайти багато, а один навіть привезли на Землю). Тобто річ йде про створення піднімальної та тяглової сили (точно так, як це розглядає аеродинаміка для авіаційного крила).
5. Тож виникає перше питання, яка сила тягне цю скелю? І друге, як народжується світло за нею?
Кого відповідь на ці питання цікавить, той може знайти її у моїх статтях. Але ж хіба це схоже на фантазію? Що найменше статті надають відповідь на питання, які є таємницею для сучасної науки.
