|
Серго
|
 |
« Ответ #9 : 04.01.2015, 12:18:23 pm » |
|
Романенко там працює офіційно,від української компанії.З страховками.Про нього знають на Батьківщині.При нештатних ситуаціях допоможуть,витягнуть.Він літає без перегруза,за літаками дивляться,ремонтують вчасно,без порушень часу роботи екіпажу,під надзором управління авіацією від ООН.Метео забезпечення (практично) на достойному рівні.
Це хай розкажуть ті,хто за 30 хвилин вище 100го ешелону підняться не можуть,а потім в горах грозу вночі обходять з штурманом,у якого нема координат небезпечних висот,та і карт місцевості взагалі,та і штурман він тільки умовно бо підготовка у нього така,що приходиться екіпажу за нього працювать.У кого ПРТ-24 виключений всю дорогу,бо не тягне зі зрізкою,не видає вже через зношенність компресора і турбіни положений ІКМ,а температура газів на гранично допустимій позначці.
.У кого лопасті гвинта розслоєні,або (як у мене було) з тріщинами,у кого двигун максимал і номінал при перегрузі бачить тільки на зниженні.
У кого інформація про деякі аеродроми є тільки на словах і з неточними координатами ЗПП.А летіти туди треба вночі,освітлення ЗПП обіцяють чотирма машинами по краям ЗПП.Не полетиш? Відмовишся? А для чого ти туди приїхав? Летіти требя,бо "алмази полюбляють ніч".Не полетиш - грошей не побачиш в кінці відрядження,або заплатять,тільки не повністю.І як схочеш. Так ще і екіпаж на тебе буде вовком дивитись,бо їм теж не заплатять.А техніки не розуміють,що можуть загинуть.Вони думають,що командир (як хірург) - знає і уміє все!
З тими,у кого локатор накрився на початку відрядження і всі 6 місяців літають без нього,бо вірять обіцянкам,що ось-ось привезуть якийсь там блок.
З тими,які перехворіли малярією,а потім через 3 дні вимушені вже летіть,бо ти повинен відпрацьовувати.А печінка п пузі,як м"яч,катається,от-от відірветься в болтанці,а ти її держиш пресом,бо руки заняті штурвалом і треба рятувати усіх.
З тими,які побували в арешті місцевої влади.А ще гірше,коли у повстанців.Та не з такими,як я був тільки 3 місяці в домашніх умовах,( не били),а з тими,які сиділи в ямі (буквально) усі 6 місяців.
З тими,хто під автоматом возив розкладені трупи солдатів,бо так приказав якийсь там повстанець.Звісно,що "на шару".А потім перед офіційною владою країни ти злодій за те,що допомогав повстанцям.От і крутись,як в"юн,щоб не посадили,або не розстріляли взагалі.
З тими,з ким взагалі не розрахувались,або дали гроші тільки на дорогу додому.
З тими,жінки котрих в Україні загуляли,або спились без контролю,з тими жінки котрих прогуляли всі гроші,а потім дивувались,чому у неї сім"я розпалась.
Та і це ще не всі приклади "романтики".Про деякі взагалі згадувать не хочеться.Свій присмак відчуття єйфорії від перебування там звісно є.Але не дуже там солодко гроші заробляються,як здається здалеку. А інколи і грошей не бачуть,довольні,що взагалі додому повернулись,та й помовчують тихенько.
|
