Український МіГ-29 проти Т-50: обрізання
http://aeroabc.blogspot.com/2014/09/29-50.htmlСучасну техніку модернізують, ззвичай, методом додавання до конструкції нових елементів: електроніки, захисту, зброї тощо. Нафото нижче типовий приклад модернізації танку Т-64 до рівня «Оплот".
А ось модернізація БТР додаванням ґрат захисту від кумулятивних гранат і бойового модуля:
Проте інколи техніка, навіть позбавлена певних елементів, успішно функціонує. Ось, наприклад, цей F-15:
https://www.youtube.com/watch?v=xictIH4BeUYСів більш-менш нормально, але на набагато більшій швидкості, ніж належить - 260 вузлів замість 140. Застосував гак на 30% довжини аеродрому, але той відірвало через швидкість, хоча він зумів зменшити швидкість до 100 вузлів (280 км\год). F-15 зупинився не доїхавши 6 метрів до кінця смуги. І тільки обернувшись щоб привітати навігатора льотчик побачив, що немає крила. Із заводу-виробника в Штатах приїхало кілька провідних аеродинаміків щоб розібратися з тим, що сталося.
Спершу вони не могли повірити й говорили, що таке неможливо. Але вимушені мати справу з реальним фактом припустили, що широке днище фюзеляжу і висока швидкість створили достатню підйомну силу для польоту як у ракети. Через кілька місяців на літак встановили нове крило й він знову літав.
Дослідження цього явища вже проводяться:
https://www.youtube.com/watch?v=MttZDgtORn0Тому в мене й виникла ідея модернізувати в варіант МіГ-29 Supersonic методом обрізання. Купив на Петрівці модель за 70 грн, кілька годин, й ось що вийшло:
Жовтим кольором позначив потрібні зміни. На відміну від F-15 винищувач МіГ-29 потрібно перекомпонувати в аеродинамічно нестійкий з ЕДСУ. Тоді під час зльоту-посадки стабілізатор буде створювати підйомну силу, а не зменшувати її:
У цього аеродинамічно нестійкого з ЕДСУ F-35 під час зльоту видно, як стабілізатор створює підіймальну силу:
Ну, а конструктивно, разом з носовою стійкою МіГ-29 Supersonic, пропоную створити новий пристрій створення підіймальної сили у вигляді компактного, такого, що складається разом з шасі ґратчастого крила як тут:
чи тут:
На моделі ліпив як міг, ось так склеїв ідею конструкції використовуючи елементи рамки пластмасової виштамповки:
Тоді і V-подібний стабілізатор, і інтегральний фюзеляж, і компактне, таке, що складається разом з шасі ґратчасте крило, разом будуть створювати підіймальну силу достатню для прийнятних швидкостей на зльоті-посадці з ракетами повітря-повітря.
Тобто не буде перевищено обмежень по пневматикам, швидкості початку гальмування й випуску гальмівного парашута й кутам атаки, а техніка пілотування буде доступна стройовим пілотам середньої кваліфікації навіть у сильний боковий вітер.
6 х 500 ФАБ сюди вже не начепиш - не злетить.
Вважаю, що модернізований у такий спосіб МіГ-29 Supersonic стане спроможним досягати надзвукової крейсерської швидкості польоту на максимальному режиму роботи двигунів.
Скло кабіни має бути значно меншим за площею. Й стійким до нагрівання під час тривалого польоту на надзвуковій крейсерській швидкості. Оцініть товщину скла того ж F-22:
Оптимальним було б модернізувати Су-27, вони вже аеродинамічно нестійкі, з ЕДСУ, з кращими ТТХ. Проте я не знаю скільки їх лишилося в льотному стані - 29-х значно більше. Та й ракети встановити такі, що можуть запускатися лише з надзвукових швидкостей з прямоточними двигунами - вони й легші, і взяти їх можна вже зараз від ракет ЗРК, та й летять далі.
Тут можна застосувати крсиве технічне рішення: розміщувати корисне навантаження в зоні "аеродинамічної тіні" гаргроту чи верхньої поверхні фюзеляжу (у стратосфері на крейсерській надзвуковій швидкості МіГ-29 Supersonic буде летіти вже на деяких кутах атаки) - що значно зменшує опір. Зрозуміло, що застосовувати корисне навантаження можливо з напівдіжки.
І взагалі РЛПК - ракети потребують доопрацювання. ФАР ставити дорого, тому варто змінити принцип радіолокації для досягнення більшої відстані виявлення коштом відмови від роботи по землі.
У просторі між капотами двигунів варто розмістити замість ПТБ конформний бак, що складається в пласку конструкцію по мірі витрати палива, об'ємом літрів 900. Це дозолить після зльоту й набору висоти на режимі роботи двигунів ПФ з підвісками для повітряного бою вийти на крейсерську висоту польоту в стратосфері и розігнатися до надзвукової крейсерської швидкості з майже порожнім ПТБ, що повністю складеться й, на відміну від теперішнього ПТБ, не буде створювати опір польоту, а винищувач продовжить політ з повними внутрішніми баками.
Зрозуміло, що маневровий повітряний бій він вже не буде вести. Тактика застосування така ж як і в F-22: політ на великій висоті з надзвуковою крейсерською швидкістю й знищення згори всього, що нижче й літає.
Проте значно важливішою задачею є оснащення наших винищувачів захистом від випущених по ним ракет.
Можна досить приблизно оцінити площу поверхонь. Площу стабілізатора можна прийняти за 1/3 за площу крила. Отже, площу інших поверхонь, можна прийняти за 2/3. Тому підіймальні поверхні можна розміщувати як на передній, так і на основних стійках шасі.
Навіщо все це?
Щоб бодай щось протиставити Т-50. Авіація НАТО ще не патрулює українське небо.
Надзвукова крейсерська швидкість польоту значно звужує сферу застосування навіть сучасних ЗРК по такому літаку. Модернізований у такий спосіб МіГ-29 Supersonic буде дуже доречним під час звільнення АРК від російських окупантів.
Запропоновані тут технічні рішення - не догма. Оптимальні рішення дадуть матиматичне моделювання й продувки в аеродинамічній трубі.
Я пропоную саму концепцію.
По світу літає чимало техніки ще фашистської Німеччини. У нас вся техніка ще комуністичної Росії. Всю вищезгадану рухлядь давно вже варто продати й виготовити на наших заводах новенькі винищувачі-бомбардувальники.
Слава Україні!
